З 21 по 28 січня 2017 року в рамках програми Британської ради «Active Citizens» відбувся міжнародний освітній візит до Пакистану. 22 учасники з 5 країн (Великої Британії, України, Шрі Ланки, Лівану на Пакистану) мали змогу обмінятись досвідом реалізації проектів соціальної дії, ознайомитись з діяльністю випускників програми «Active Citizens» у Пакистані та, звісно, зануритись у місцеву культуру.
Наша Херсонська випускниця програми, активістка Юлія Власенко була однієї з трьох делегатів від України, які приймали участь у візиті. Юлія ділиться своїми враженнями від поїздки.
Розпочався наш навчальний візит у Лахорі – другому за площею місті в Пакистані. З самого початку між учасниками встановились теплі та дружні взаємовідносини. На презентації країн ми частували всіх українськими солодощами, дарували сувеніри, а також увімкнули відео «Experience Ukraine! We are open for Tourism». Було приємно, що багато хто після перегляду захотів побувати в Україні та цікавились, хто виконує пісню у відео.
Оскільки найбільша кількість тренінгів «Active citizens» у Пакистані проводиться саме в навчальних закладах, перша установа, що ми відвідали, був коледж для дівчат «Kinnaird College For Women» у м. Лахор, який з 2015 року є партнером програми.
Керівництво навчального закладу та студентки організували на подвір'ї кампусу виставку своїх проектів соціальної дії. Тематика найрізноманітніша: це і урбаністичні, і медійна грамотність для домогосподарок, робота з жертвами нападів із кислотою та з жертвами домашнього насильства, збір медикаментів для хворих, гарні манери, рукоділля, робота з хворими на таласемію дітьми.
Але більшість із проектів соціальної дії, що реалізовують студенти – освітнього спрямування. І не дивно, адже за даними Статистичного інституту ЮНЕСКО, Пакистан з населенням майже 195 млн. чоловік посідає 160 місце з 177 у світі за рівнем грамотності. Це означає, що мільйони дітей та дорослих не можуть читати та писати ні на одній з мов. І це один із найбільших викликів пакистанського суспільства.
Подоланням безграмотності серед населення Пакистану займаються не лише студенти, а й громадські активісти. Ми мали змогу відвідати невеличке село Мангтавала, де познайомились з Гхуламом Муртазою (Ghulam Murtaza), який з 2014 року є координатором проекту «Take A Child to School» програми «Active Citizens», а також координатором освітнього фонду, що дає змогу обдарованим дітям навчатись в університеті. Історія його життя вражає. Багатодітна родина, батьки не мали коштів, щоб оплатити йому навчання, все своє життя тяжко працювали в селі, «вимушені були навіть свої обручки продати» – зі сльозами на очах згадує батько Гхулама. Хлопець більше 10-ти разів «провалював» іспит IELTS з англійської мови, без якого в Пакстані неможливо здобути вищу освіту. Але завзяття принесло перемогу і він отримав стипендію:
«Мені дуже пощастило отримувати стипендію на диплом не лише Бакалавра, але і Магістра. Зараз я працюю в неурядовій організації і віддячую суспільству».
Яким чином Гхулам віддячує? Він організовує волонтерів, які займаються з дітьми, що не ходять до школи. Причини цьому різні: хтось із батьків не бачить сенсу відправляти дітей навчатись, коли можна відправити їх працювати та заробляти гроші ще з дитинства; у декого немає коштів на підручники та шкільне приладдя; в деяких віддалених селах просто відсутні школи, і діти не можуть відвідувати заняття; вчителі не хочуть лишатись працювати у селі і переїжджають до міста.
Всі волонтери проходять 4-денний тренінг Active Citizens, на якому Гхулам їх навчає техніці побудови діалогу як з дітьми, так і з їх батьками. Він впевнений: освіта починається з дому, тому дуже важливо переконати батьків, що відвідування школи приносить дітям користь, адже школа дисциплінує та вчить взаємодіяти з іншими. Зараз у села Мангтавала відкрито 6 класних кімнат, на 1 вчителя-волонтера припадає 40-60 учнів, а інколи - 100.
Шкіл у країні багато як приватних, так і державних. Платна освіта недешева для Пакистану, середня вартість від 30 до 100 доларів на місяць. Але класи переповнені у всіх школах.
Мене дуже зворушила гостинність та відкритість людей цього невеличкого села. Ми йшли, а з обох сторін хлопчики-школярі осипали нас пелюстками червоних троянд і дали кожному трояндовий вінок. Також нам випала нагода завітати до місцевої родини. Живуть вони дуже скромно, більше 10 людей у трьох кімнатах, не говорять англійською, але кожен підходить, щиро посміхається та бере твою долонь у свої. І ти розумієш, що тобі раді. Побачивши, як живуть люди в сільській місцевості, я ще раз переконалась, що рівень щастя не залежить від рівня матеріального добробуту.
Університет інформаційних технологій (м. Лахор) – ще один вищий навчальний заклад, що ми відвідали. На зустрічі з віце-канцлером університету доктором Умаром Саіфом (Umar Saif) обговорили напрямки роботи університету та ініціативи, що розробляються при співпраці з Комітетом інформаційних технологій (Information Technology Board ). Наприклад, в 2014 році фахівці розробили систему E-Vaccs, яка дозволяє відслідковувати кількість вакцинованих дітей від поліомієліту. Так як у Пакистані захворюваність дітей на поліомієліт одна з найвищих у світі, в країні є національний календар щеплень і проводяться постійні кампанії по боротьбі з цією хворобою. Зараз вакцинатори, замість того, щоб заповнювати паперовий журнал, мають просто увійти в додаток на своєму смартфоні і вказати, скільки дітей було вакциновано у конкретній місцевості.
Також ми відвідали місцеві визначні пам’ятки, завітали на вечерю до посла Великої Британії у Пакистані, побували на зустрічі з президентом Кашміру, де поговорили про роль молоді у побудові громадянського суспільства.
Друга частина візиту проходила у столиці країни – Ісламабаді.
У міській бібліотеці ми зустрілись з фасилітатором проекту “Special Talent Exchange Programme” STEP, який також реалізовується в рамках програми «Активні громадяни». Основна мета проекту – подолання бар’єрів, що виникають між людьми з інвалідністю та суспільством. Ініціатор проекту сліпий, але він запевняє: «Я працездатний, просто суспільство створює перешкоди на моєму шляху». Дискусія була жвавою, всі погодились, що інтеграція людей з інвалідністю в суспільство є надзвичайно важливою, і таких людей потрібно залучати до основних сфер життєдіяльності, а особливо – до праці. Але для цього потрібно створити належні умови, у яких можна буде реалізувати потенціал кожного!
З 2011 року школи Пакистану є активними учасниками програми Active Citizens. Ми побували в одній з таких шкіл – «Millenium Roots School». Це не звичайна школа: в ній налагоджена співпраця з провідними університетами світу та відомими компаніями; окрім обов’язкової англійської учні також вивчають німецьку мову; в цій школі навчаються обдаровані діти і, як правило, із заможніх родин. Кожен проект, що розроблений школярами, має координатора (зазвичай це вчитель). Проекти, реалізовані учнями, дуже різноманітні: збори їжі для бідних; заняття англійською з сільськими дітьми; збір коштів для дитячого будинку; прибирання паркових зон.
В останній день учасники навчального візиту зустрілись з активними студентами Університету інженерії та технології (University of Engineering & Technology), що є партнером програми Active Сitizens з 2015 року, та познайомились з їхніми проектами соціальної дії, а також розповіли про власні. Найцікавіші серед представлених проектів: мобільний додаток, що дозволяє знайти донора крові; розробка карти віддалених та малозаселених місць Пакиcтану в Google Maps; підтримка собак-поводирів для сліпих; психологічна реабілітація жінок, що постраждали від домашнього насильства; переробка старих шин в меблі для школи.
Вражень у мене неймовірно багато. Пакистан дуже контрастний! В країні з високим відсотком безграмотності важливо отримати вищу освіту та володіти англійською мовою, що для пакистанців не лише показник успіху, а й квиток в життя, єдина можливість знайти нормальну роботу. Найпопулярніші напрямки навчання серед студентів – інженерія та медицина.
У місті можна побачити жінок, що спокійно прогулюються вулицями, але за його межами переважна більшість людей, яких ви зустрінете – чоловіки. Багато освічених жінок в містах живуть в умовах відносного рівноправ’я, у той час як у сільській місцевості діють неписемні закони, відповідно до яких жінка не може вийти з дому без дозволу свого чоловіка.
Одна з візиток цієї країни – розмальовані транспортні засоби. Вони всюди! Це своєрідна форма самовираження та майданчик для творчості.
Всіх учасників освітнього візиту об’єднала віра у те, що кожен може змінити своє життя та життя громади на краще, кожна людина має вплив. Особисто я дуже вражена поїздкою. Вона дала мені можливість не лише обмінятись досвідом з реалізації проектів, але й зустріти неймовірно цікавих людей, побачити зовсім іншу культуру та переглянути свої цінності.
Коментарі
Дописати коментар